Діяльність куратора на першому курсі (адаптаційний період).
Етап формування пристосувальних механізмів у студентів-першокурсників, активізації психічних процесів як відповідної реакції організму на нові умови, створення умов для сприйняття студентом нової соціальної ролі. Куратор вивчає схильності, здібності, інтереси та нахили студентів, щоб педагогічно доцільно залучати їх до активної навчально-виховної, громадської, трудової та фахової діяльності, формує первинний колектив академічної групи, виробляє у студентів навички самостійного розв'язання проблем.
Закріплення навичок саморегуляції студента в процесі адаптаційного періоду. Куратор має надавати допомогу в організації режиму студента; з'ясовувати проблеми, пов'язані з побутовими умовами; координувати участь студентів у різноманітних видах діяльності; активізувати діяльність студентського самоврядування. Важливо також формувати у студентів відповідальне ставлення до виконання своїх навчальних і громадських обов'язків, розвивати навички самоосвіти, самоорганізації, самодисципліни, самоконтролю і самовиховання.
Стійка адаптація. На цьому етапі закріплюються знання, навички і вміння самовиховання, стабілізується успішність, зростає рівень самостійності, активності в науково-дослідницькій та громадській роботі, самоорганізації вільного часу тощо. У цей період студентський колектив уже сформувався і згуртувався, тому робота куратора полягає в організації колективної діяльності всіх членів групи (проведення екскурсій, походів тощо).
Після адаптаційний період. У процесі навчально-виховної роботи формуються вміння та навички самоосвітньої діяльності, намагання професійно самовдосконалюватися. Оскільки з'являються нові джерела виховного впливу на студентську молодь, куратору слід тримати в полі зору всю життєдіяльність академічної групи, вникати в усі процеси, що відбуваються у молодіжному середовищі, аналізувати, оцінювати потік інформації і спрямовувати її у потрібному напрямі.
Робота куратора зі студентським активом триває від першого до п'ятого курсу включно, але з часом цей процес набуває нових якостей. Ініціаторами більшості заходів стають саме студенти, моральна та інтелектуальна відповідальність їх зростає. Куратор зі студентами старших курсів приділяє увагу питанням професійного самовизначення, формуванню громадської спрямованості, професійної усталеності.
У своїй діяльності куратори використовують різноманітні методи і форми виховної роботи. Це щотижневі виховні години, бесіди за "круглим столом", дискусійні клуби, інші заходи виховного впливу в студентських аудиторіях і гуртожитках; культпоходи історичними місцями тощо.
Ефективність виховної роботи куратора академічної групи значною мірою залежить від її планування. Воно має бути чітким і цілеспрямованим, що дасть змогу уникнути багатьох помилок та негативних явищ у студентській групі.
Результативність роботи кураторів значною мірою залежить від дотримання відповідних умов, які передбачають:
■ планування роботи спільно з активом групи;
■ вибудовування стосунків з групою залежно від педагогічної ситуації, а також враховуючи індивідуальні особливості студентів;
■ залучення усіх студентів до суспільних справ і відповідальності за них;
■ допомогу студентам у виконанні багатьох суспільних ролей;
■ запобігання байдужості, безконтрольності і безвідповідальності;
■ сприяння розвитку студентського самоврядування, ініціативи, суспільної активності.
Цілеспрямоване формування готовності кураторів до педагогічної діяльності передбачає систематичне і комплексне використання принципів, засобів, форм, методів професійного виховання.
Результативність виховного процесу залежить від певних педагогічних умов, серед яких особливо значущим є співвідношення позиції особистості і системи педагогічних впливів.
7 простих способів відмовити
Якщо у вас виникає складність з проголошенням слова «ні», то ви не самотні. Безліч людей періодично роздумують про те, що непогано б скоротити кількість добрих і важливих справ, скоєних для інших на шкоду власній справі.
Причин, чому нам важко відмовляти, мінімум шість:
1. Щире бажання допомогти. Вам хочеться зробити щось хороше навіть для тієї людини, яка відповість чорною невдячністю.
2. Боязнь здатися неввічливим. Хочеться відповідати тільки «так» комусь, хто володіє статусом і повагою оточуючих.
3. Бажання бути як усі. Складно сказати «ні», якщо ви знаєте, що тим самим віддалитеся від групи. «Хто не з нами, той проти нас».
4. Боязнь вступати в конфронтацію. Якщо ви сказали «ні», то вам доведеться пояснити і відстояти свою позицію серед не самих дружньо налаштованих людей.
5. Страх втрачених можливостей. Вам складно відповісти «ні», якщо в разі згоди вас чекають серйозні перспективи, навіть якщо при цьому потрібно буде відмовитися від чогось цінного.
6. Страх розриву відносин. Деякі люди не розуміють слова «ні» - для них це означає, що відносини зруйновані.
Якщо ви відзначили для себе хоча б одну з причин, по якій ви постійно погоджуєтеся з тим, що вам не подобається, значить, ваша свідомість наповнена помилковими переконаннями, від яких доведеться позбавлятися.
Зрештою, у вас є власні пріоритети і потреби, і було б помилкою вважати, що інші люди вирішать за вас ваші питання і проблеми. Говорячи «ні», ви даєте собі можливість зайнятися власними справами і, як наслідок, поліпшити загальний результат.
Основна складність у проголошенні відмов полягає в тому, щоб зберегти хороші відносини з тими людьми, які важливі для вас. Тому говорити «ні» необхідно якомога коректніше. У той же час ви повинні пам'ятати, що в деяких випадках ви маєте право сказати «ні» просто тому, що вам що-небудь не подобається. Без пояснення причин.
Отже:
1. «На жаль, я не зможу вам допомогти, дуже щільно завантажений графік».
Така форма відмови хороша, якщо ви дуже зайняті. Це дозволить вашому опоненту визначити ступінь вашої завантаженості, і не турбувати вас зайвий раз.
2. «У цей момент у мене відбувається те-то і те-то, я не можу зупинити цей процес. Трохи пізніше я, можливо, допоможу вам ».
Наприклад, у вас завантажується якийсь файл або ведете з кимось важливу бесіду. Природно, ви не можете кинути це заняття, поки не закінчите.
3. «Я хотів би зробити це, але ...»
Тут є два взаємовиключних моменти. З одного боку, ви ясно даєте зрозуміти людині, що вам подобається і вона сама, і її пропозиція. З іншого боку, пояснюєте, що у вас немає необхідних ресурсів або досвіду, щоб належним чином виконати її прохання. І ніяких образ!
4. «Дайте мені подумати, чим я можу бути вам корисний».
Це більше схоже на «може бути», ніж на «ні». Обов'язково подумайте над цією проблемою, якщо пообіцяли. Причому необхідно точно вказати час, який знадобиться вам на роздуми. Якщо ваша участь дійсно необхідна, вас обов'язково дочекаються. Або звернуться до когось ще.
5. «Я буду мати вас на увазі, якщо зіткнуся у своїй роботі з чимось подібним».
Така відмова доречна, коли ви займаєтеся якоюсь справою, але припускаєте, що ваша діяльність може якось перетнутися з темою прохача. І тоді ви зможете допомогти йому за принципом «і нашим, і вашим».
6. «Я не найкращий помічник для вас. Набагато краще з цим впорався б Х »
Вас можуть попросити про допомогу в тій справі, де ви не до кінця компетентні. У той же час, ви знаєте, хто міг би виконати прохання набагато краще. Чому б не порекомендувати?
7. «Ні, я не можу»
Відмова без пояснення причин. Ви завжди маєте на це право, якщо, звичайно, це не прохання вашого начальника ...
І, нарешті, варто додати, що не завжди відмова - це прояв неучасті. Адже щиро допомогти ближньому може тільки той, хто має на те ресурси. Чим успішніше йдуть ваші власні справи, тим більше у вас можливостей ощасливити когось ще.
7 часточок щастя
Великий французький філософ Жан-Жак Руссо вважав, що для щастя потрібні три умови: хороший банківський рахунок, хороший кухар і хороший шлунок. Але результати досліджень психологів, опубліковані в американському науково-популярному журналі "Psychology Today", показують, що ближче до істини був Козьма Прутков, який сказав: "Якщо хочеш бути щасливим - будь ним!". У всякому разі, американські психологи вказують сім конкретних способів стати щасливим.
1. Любіть своїх близьких.
Приділяйте більше часу тим, кого Ви любите, і Ви частіше будете почувати себе щасливим.
2. Віддавайте багато сил своїй улюбленій професії.
Якщо Ви любите свою роботу, працюйте як можна більше. Якщо не любите - постарайтеся її змінити: це буде в кінцевому підсумку вигідніше і для Вас, і для суспільства. На роботі ми проводимо велику частину свого життя, і не можна перетворювати цей час на катування.
3. Допомагайте іншим людям.
У нас глибоко закладений альтруїзм - потреба безкорисливо допомагати оточуючим. Допомагаючи іншим, Ви, по-перше, підвищуєте самоповагу, по-друге, знімаєте з себе психічні та фізичні стреси. Результат - підвищення задоволеності життям, тобто наближення до щастя.
4. Постарайтеся бути щасливим!
Поспостерігайте за собою, з'ясуйте, подумайте, що викликає у Вас гарний настрій, що Вас тішить, і прагнітье до цього (зрозуміло, не вступаючи в суперечність з Кримінальним кодексом).
5. Фізична активність.
Будь-яка фізична активність доставляє здоровій людині справжню насолоду. Академік Павлов називав це почуття "м'язової радістю". Є думка, що при фізичних зусиллях в мозку виробляються речовини, що призводять до ейфорії. Годяться біг, ходьба на лижах, будь-які види спорту, танець - все, що Вам доступно. Вийшовши рано вранці з лопатою, розкидайте сніг від під'їзду - і Ви відчуєте себе щасливим.
6. Внесіть у своє життя елемент новизни.
Нас з дитинства виховують у впевненості, що хороша тільки розмірене життя. Постійний режим дня, стійкі звички, прихильність до одного місця роботи, колі спілкування, що склався, своєму постійному кафе або кінотеатру, проведення відпустки з року в рік в одному і тому ж місці - все це непогано, але людині потрібна новизна, можливість імпровізації. Робіть час від часу "перебивку" - наприклад, спробуйте іноді їздити на службу незвичайним маршрутом, заведіть нове хобі, візьміть відпустку в нетрадиційний сезон ...
7. Не впадайте у відчай, якщо часом відчуваєте себе глибоко нещасним.
Це закон психологічного маятника: якщо сьогодні Ви щасливі, неминуче прийде і зворотній стан, причому ті, у кого маятник особливо сильно відхиляється в "плюсову" сторону, повинні примиритися з тим, що великі будуть і "мінусові" відмахи.
Отже, сім способів стати щасливим. Руссо, мабуть, був не правий, висуваючи першою умовою "хороший рахунок в банку". Хоча з 1946 по 1978 рік добробут американців значно зрос, частка людей, які заявляли під час соціологічних опитувань, що вони щасливі, практично не змінилася. Надалі вона стала рости і зараз досягла 70-80%. За рахунок чого відбувалося таке зростання, не цілком ясно. Можливо, за рахунок збільшення популярності спорту. Може бути, за рахунок того, що в останні 10-15 років суспільство стало більш терпимим до спроб людини внести у своє життя новизну і різноманітність ...
